Сьогодні, тенденція економічної привабливості використання та володіння CNG автобусами в Україні впевнено зростає. Для того, щоб це зрозуміти, достатньо провести невеликий порівняльний аналіз трьох автобусів однакового типу довжиною 12 метрів, а саме: з дизельним двигуном Euro-5, метановим двигуном Euro-6 та електричним двигуном.
Оцінку використання транспорту проведено за допомогою показника TCO (сукупна вартість володіння), який відображає загальну вартість комерційного транспортного засобу протягом всього терміну експлуатації. Як ми бачимо на графіках, вартість володіння автобусом на CNG пальному є нижчою за інші альтернативні види транспорту як за показником TCO, так і за приведеними витратами, які відображають величину повних витрат і враховують собівартість та обсяги капіталовкладень.
У цілому, автобус на CNG виявився на 13% дешевшим за дизельний по загальним витратам з урахуванням цін 2020 року та на 11% дешевше за поточними витратам з урахуванням дисконтування у 10%. Таким чином стає зрозуміло, що автобус на CNG є найдешевшою альтернативою дизельному та електричному автобусам протягом більшої частини свого життєвого циклу. Цілком ймовірно, що у перспективі зростатиме привабливість використання електричного транспорту із розвитком його технічних характеристик, наприклад, таких як ємність батареї, однак через ряд недоліків, ризики залишаються достатньо вагомими.
У 2010-2019 роках вартість 1 л дизельного палива перевищувала вартість 1 м куб. CNG на 40-55%. Вкінці другого кварталу 2020 року розрив продовжував поглиблюватися. Це означає, що економія витрат на пальному для власників CNG транспорту була можлива протягом усього терміну експлуатації транспортного засобу. Однак навіть при одночасному зростанні цін на газ і на дизельне пальне у майбутньому, економія від використання автобусів на метані зберігатиметься або збільшуватиметься.
Попри таку очевидну економічну вигоду використання та володіння транспорту на CNG, дивує досвід та практика закупівель міських автобусів в Україні. Після проведення аналізу закупівель комунальних підприємств на платформі Prozorro за 2016-2019 роки, у 25 з 26 лотів (а це 524 автобуси та 2,2 млрд грн) дизельний двигун являвся прямою тендерною вимогою у закупівлі, а у 100% випадків основним критерієм оцінки була ціна пропозиції, а не екологічність чи показник економічності. Таким чином існує проблема, коли вибір екологічних двигунів відкидають ще на етапі підготовки закупівлі та навіть при допусканні їх до тендеру, дешевші дизельні двигуни будуть все одно мати перевагу, через існування критерію оцінки ціни транспорту замість його екологічності та сукупної вартості володіння.
В кінцевому результаті, вибір екологічного майбутнього у містах України та економії державних коштів залежить від рішень влади та її безпосереднього бажання звертати на це увагу.
